Залізниця Едмонтона відіграла важливу роль в його формуванні. Кілька поколінь залізниця була джерелом життєдіяльності громади. Про те, як розвивалась залізниця в Едмонтоні та інші цікаві факти, читайте далі у статті на edmonton1.one.
Історія започаткування Північної залізниці Едмонтона
Канадська Північна залізниця (CNoR) була створена в 1905 році. Тоді колії проклали в центр міста і на Півночі від 104-ї авеню.
Перший пасажирський потяг прибув на станцію в листопаді 1905 року. Люди вперше змогли поїхати з Едмонтона до Вінніпега. Залізнична подорож тривала 27 годин. Саме це ознаменувало початок золотого віку залізниці в місті.
Відразу після створення залізниці, вона почала користуватися попитом серед містян. Люди почали перевозити товари, коли прибували вагон за вагоном, по обидва боки колії виникали склади. Щоб вмістити всі вантажі, які прибували до Едмонтона, на Північ від 104-ї вулиці побудували велику залізничну станцію.
У 1910 році до CNoR приєдналася велика Тихоокеанська залізниця (GTPR). Вже в липні цього року о 20:15 перший потяг GTPR прибув на центральну станцію. Близько 2000 людей купили квитки на потяг. Варто зазначити, що у 1910 році загальна кількість людей в Едмонтоні складала 20 000, а це означає, що близько 10% почали користуватися залізницею. Тоді потяг Едмонтонський експрес №1, їхав до Вінніпегу 30 годин.
Розвиток і занепад залізниці
У 1913 році завершили будівництво Високорівневого мосту, поїзди Канадської Тихоокеанської залізниці почали прибувати до центру Едмонтона. Компанія CPR побудувала нову станцію на північній стороні Джаспер-авеню, на захід від 109-ї вулиці. Залізниця була відкрита у вересні 1913 року. З неї відправився перший потяг, який прямував до Саскатуна і Вінніпега.
Залізниця мала вокзал. Побудована з залізобетону двоповерхова будівля мала зал очікування, кімнату для паління, відпочинку. Зал очікування розміщувався на першому поверсі, його оздобили мармуром.
Депресія і війна у 1914 році серйозно вплинули на розвиток залізниці й пасажирські перевезення. Доступної робочої сили для будівництва залізниць в місті практично не було. В результаті впливу кілька залізниць збанкрутували, а CNoR і GTPR були націоналізовані, утворивши в 1922 році Канадські національні залізниці (CNR).
У 1927 році CNR мала потребу збільшити вокзал, тому розпочала будівництво нового просторого вокзалу з цегли, черепиці. Проєктом будівлі займався відомий архітектор Джон Скофілд.
Головний вихід з вокзалу обрамили важкими кам’яними колонами у грецькому доричному стилі. На першому поверсі знаходилась столова, ресторан, кімната для паління, головний зал очікування. Особливої уваги заслуговувало оздоблення, яке було елегантним і вишуканим. Весь перший поверх вкрили тераццо-мармуром, його виклали двометровими квадратами. Цегла поставлена компанією Acme Bric, була прокладена на металевий каркас. Вапняк, який використали для оздоблення приміщення, виготовляли в Манітобі.
Не обійшлося в оздобленні вокзалу без використання деревини. Перший поверх облаштували дубовими столярними виробами, другий поверх – ялиновими. Всі роботи виконувалися під наглядом генерального підрядника «Пермантент Констракшн». Вокзал відкрили в березні 1928 року.
У 1928 році був великий попит на перевезення зерна, він збільшився в порівнянні з минулими роками в 6 разів. Щоб впоратися з усім цим обсягом, залізничні колії розширили. Влада Едмонтона вирішила побудувати додатково метро на 109-й вулиці. Створили двосмуговий тунель завдовжки 168 метрів і заввишки – 3,3 метра. Йому дали назву «Ратхоул». Відкриття відбулося в жовтні 1928 року.