Північно-західна кінна поліція була попередницею культової Канадської королівської кінної поліції. Вона була створена після Конфедерації для контролю за прикордонними територіями Заходу Канади. Саме завдяки кінній поліції влада змогла придушити Північно-Західне повстання і навести порядок у Клонднайкській лихоманці. Більше на сайті edmonton1.one.
Історія створення кінної поліції
В травні 1873 року канадський парламент прийняв акт про створення «кінної поліції для північно-західних територій». Раніше в ці території входили: Альберта, Гудзонова затока, Манітоба, частини Саскачевану.
Створення кінної поліції спровокувала нелегальна торгівля віскі та інших речей в регіоні. Тоді Джон Макдональд хотів надіслати з Оттави воєнні формування, щоб зберегти суверенітет Канади й підготувати шляхи врегулювання конфліктів.
Торговці з Форт-Бентона, штат Монтана прибули до Едмонтону і створили нелегальні пошти, на півдні Альберти. В обмін на шкіру буйволів від корінних жителів вони торгували: ковдрами, зброєю, боєприпасами.
Найприбутковішим товаром для них був алкоголь. У зв’язку з тим, що ніхто з цими торговцями нічого не робив, почалися насильства, вбивства, пограбування. Про це в одній з місцевих газет писав лейтенант, офіцер британської армії Вільям Батлер.
Перші поліційні новобранці
Північно-західну кінну поліцію створювали за моделлю Королівської ірландської служби. Важливою була форма: червона кофта і сині штани. У відборі до лав кінних поліціянтів віддавали перевагу здорової статури чоловікам від 18 до 40 років. Важливою вимогою було знання англійської мови, вміти читати, писати, їздити верхи на конях. Платили за день роботи по 75 центів. Заявки подавали чоловіки з різних верств суспільства, перевагу віддавали людям, які мали попередньо військовий чи поліційний досвід.
Для проходження служби місцева влада видавала поліціянтам тільки молодих, з добрим здоров’ям коней. За кожним поліціянтом був закріплений свій кінь, якого він повинен годувати, слідкувати за його волоссям і здоров’ям в цілому.
Вже у серпні 1837 року перші 150 новобранців відправилися до Вінніпегу, де під керівництвом першого комісара війська Френча проходили підготовку за зразком кавалерійського полку. Вони вправлялися у використанні револьверів, карабінів, легкої артилерії.
Важливий захід
У 1847 році 300 офіцерів і солдатів кінної поліції вирушили з Манітоби у виснажливий марш довжина якого склала 1300 кілометрів через безслідні прерії. Люди та коні витримали екстремальні погодні умови, голод, хвороби й дісталися до Ла-Рош-Персі на півдні північного Саскачевану.
Там відбувся розподіл, більш ніж половина вирушила на захід, щоб встановити поліційний пост у Форт-Едмонтоні. Тим часом французи вирушили на південь форту Бентон, щоб купити припаси та молодих коней.
Розбійники, які поселилися в Форт-Едмонтон встигли втекти до приходу поліції. Тобто незаконна торгівля припинилася без єдиного пострілу.
Клондайк і роки змін
Інспектор Чарльз Константін вже встановив пост поліції поблизу юконської громади Форті-Майл, коли в 1896 році новина про великий видобуток золота на річці Клондайк викликала тисняву шукачів щастя на півночі. Поліція швидко встановила свої пункти на головних маршрутах Доусон-Сіті столиці золотої лихоманки. Таким чином лихоманка стала упорядкованою і відносно вільною від злочинців.
Під час Першої світової війни члени кінної поліції були звільнені від військової служби, бо вони потрібні були в тилу для запобігання ворожим диверсійним діям. У 1920 році певні відділи кінної поліції об’єдналися й утворили Королівську кінну поліцію.