Манолій Лупул — відомий едмонтонський історик, педагог. Чоловік зробив великий вклад в освіту Едмонтона, запропонував безліч ефективних освітніх програм. Педагог займався вивченням канадсько-української історії, мультикультуралізму. Про його здобутки, цікаві факти з життя читайте далі в статті на edmonton1.one.
Дитячі роки, освіта
Манолій народився у Веґревілі 14 серпня 1927 року в сім’ї українських емігрантів. Коли Манолію виповнилося 17 років, вони з родиною приїхали з Буковини до Едмонтона. Після закінчення середньої школи Вікторії чоловік вступив на навчання до Альбертського університету.
Після отримання диплома чоловік залишився працювати в Альбертському університеті. У 1958 році Лупул став професором і очолив кафедру історії. Відтоді розпочалися його активні дослідження, зосереджені на мультикультуралізмі, історії.
Лупул був активним членом численних місцевих національних організацій, зокрема Канадської консультативної ради з питань мультикультуралізму, Українсько-канадського комітету та історичної ради Едмонтона.
Дослідження мультикультуралізму, досягнення
У 1965 році Лупул, юрист Петро Саварин, політолог Богдан Боцюрків виступали перед комісією з питань мультикультуралізму в Едмонтоні. Вони закликали всіх просувати українську культуру у канадському суспільстві.
У 1970 році комісія надала рекомендації всім канадським вищим навчальним закладам розширити дослідження в галузі гуманітарних і соціальних наук. Це стало поштовхом для заснування Канадського інституту українських студій (КІУС) при Альбертському університеті.
КІУС відкрили у 1976 році завдяки клопотанню Лупула. Новий університет став центром досліджень і публікацій на українсько-канадську тематику. Завдяки рішучості науковця Лупула, його невтомним зусиллям, далекоглядному керівництву було закладено міцний фундамент для того, щоб КІУС став визначним канадським центром досліджень і публікацій українських та українсько-канадських студій. Варто зазначити, що фінансуванням закладу займалась влада Альберти.
З 1976 року КІУС очолював Манолій Лупул. На своїй посаді він сприяв становленню галузі українознавства у Канаді та створив багато англомовних праць про Україну та українців.
Манолій був рішучим прихильником просування мов і культур різних народів. На початку 20 століття українсько-англійські школи заснували у Манітобі, Саскачевані, Альберті. Однак ці школи ліквідували й почали просувати англійську і французьку освіту.
У 1976 році Лупул разом з українськими бізнесменами в Едмонтоні сприяли внесенню правки до закону, яка дозволяє викладати українську мову у деяких едмонтонських школах.
У 1974 році Лупул сприяв розробці українсько-англійської дипломованої освітньої програми. Після її анонсування в Альберті, українсько-англійські школи у Манітобі та Саскачевані були змодельовані за системою Лупула.
Науковець обстоював ідеї канадського мультикультуралізму, зокрема наполягав на тому, що мови та культури меншин Канади повинні отримати бюджетну підтримку. Крім того, канадці українського походження – повністю інтегруватися у всі аспекти життя мультикультурної Канади.
У 2003 році науковця Манолія Лупула нагородили Орденом Канади за його роботу зі збереження української культури й мови. У 2012 році Лупула нагородили Діамантовою ювілейною медаллю королеви Єлизавети II. У 2018 році заснували Фонд професора Манолія Лупула, який займався розвитком україномовної освіти та підтримки Центру україномовної освіти в Альбертському університеті.
У 2019 році серце науковця зупинилося всього за три тижні до його 92-річчя.