Манолій Лупул – відомий едмонтонський історик, педагог. Чоловік зробив великий вклад в освіту Едмонтона, запропонував безліч ефективних освітніх програм. Педагог займався вивченням канадсько-української історії, мультикультуралізму. Про його здобутки, цікаві факти з життя читайте далі в статті на edmonton1.one.
Дитячі роки, освіта
Манолій народився у Вегревіллі 14 серпня 1927 року в сім’ї українських емігрантів. Коли Манолію виповнилося 17 років, вони з родиною приїхали з Буковини до Едмонтона. Після закінчення середньої школи Вікторії чоловік вступив на навчання до Альбертського університету.
Після отримання диплома чоловік залишився працювати у Альбертському університеті. У 1958 році Лупул став професором і очолив кафедру історії. Відтоді розпочалися його активні дослідження, зосереджені на мультикультуралізмі, історії.
Лупул був активним членом численних місцевих національних організацій, зокрема Канадської консультативної ради з питань мультикультуралізму, Українсько-канадського комітету та історичної ради Едмонтона.
Дослідження мультикультуралізму, досягнення
У 1965 році Лупул, юрист Петро Саварин, політолог Богдан Боцюрків виступали перед комісією з питань мультикультуралізму у Едмонтоні. Вони закликали всіх просувати українську культуру у канадському суспільстві.
У 1970 році комісія надала рекомендації всім канадським вищим навчальним закладам розширити дослідження в галузі гуманітарних і соціальних наук. Це стало поштовхом для заснування Канадського інституту українських студій (КІУС) при Альбертському університеті.
КІУС відкрили у 1976 році завдяки клопотанню Лупула. Новий університет став центром досліджень і публікацій на українсько-канадську тематику. Завдяки рішучості науковця Лупула, його невтомним зусиллям, далекоглядному керівництву було закладено міцний фундамент для того, щоб КІУС став визначним канадським центром досліджень і публікацій українських та українсько-канадських студій. Варто зазначити, що фінансуванням закладу займалась влада Альберти.
З 1976 року КІУС очолював Манолій Лупул. На своїй посаді він сприяв становленню галузі українознавства у Канаді та створив багато англомовних праць про Україну та українців.
Манолій був рішучим прихильником просування мов і культур різних народів. На початку 20 століття українсько-англійські школи заснували у Манітобі, Саскачевані, Альберті. Однак ці школи ліквідували і почали просувати англійську і французьку освіту.
У 1976 році Лупул разом з українськими бізнесменами в Едмонтоні сприяли внесенню правки до закону, яка дозволяє викладати українську мову у деяких едмонтонських школах.
У 1974 році Лупул сприяв розробці українсько-англійської дипломованої освітньої програми. Після її анонсування в Альберті, українсько-англійські школи у Манітобі і Саскачевані були змодельовані за системою Лупула.
Науковець обстоював ідеї канадського мультикультуралізму, зокрема наполягав на тому, що мови та культури меншин Канади повинні отримати бюджетну підтримку. Крім того, канадці українського походження – повністю інтегруватися у всі аспекти життя мультикультурної Канади.
У 2003 році науковця Манолія Лупула нагородили Орденом Канади за його роботу зі збереження української культури і мови. У 2012 році Лупула нагородили Діамантовою ювілейною медаллю королеви Єлизавети ІІ. У 2018 році заснували Фонд професора Манолія Лупула, який займався розвитком україномовної освіти та підтримки Центру україномовної освіти у Альбертському університеті.
У 2019 році серце науковця зупинилося всього за три тижні до його 92-річчя.