З 1813 року едмонтонці почали активно працювати на власних земельних ділянках. Овочі і фрукти, які вирощували, продавали на місцевих ринках. Про те, як розвивалися сади і яку користь від них отримали едмонтонці, читайте далі у статті на edmonton1.one.
З чого все почалося?
Перші поселенці, які прибули до Едмонтона у 1813 році, займалися вирощуванням ячменю, ріпи, капусти та картоплі. Особливою популярністю користувалася пшениця сорту Ред Файф, яка зайняла перше місце на виставці в Чикаго.
Варто зазначити, що сади Едмонтона були розташовані по обидва боки мосту на 105-й вулиці. Саме там створили найкращі умови для росту різних культур. Дональд Росс – перший, хто почав у Едмонтоні вирощувати сади.
У 1874 році чоловік купив і розробив землю у долині річки Лот. У 1889 році він почав вирощувати полуницю, брав активну участь в національних сільськогосподарських виставках. У 1895 році Росс побудував першу теплицю з підігрівом.
Місто зростало, у 1900 році активно розвивалося фермерство. У 1905 році фермери продавали власну продукцію щодня з вантажівок на відкритій Ринковій площі, де знаходиться бібліотека Стенлі Міллера, в самому центрі Едмонтона. Ринковий бізнес був досить успішним і приносив великі кошти.
Фермери, отримуючи кошти від продажу, витрачали їх на купівлю нової землі. Тому досить швидко сільськогосподарські угіддя вздовж річки зайняли більшу частину території.
МакҐреґор у книзі “Едмонтон: Історія” чітко описав ранню міську нерухомість. В ній йдеться про те, що в кожному дворі були коні, корови. Більшу частину території займають городи. Найчастіше люди вирощували овочі. Картоплю садили на переднє подвір’я.
Розвиток садівництва у Едмонтоні
Вже у 1915 році міські установи почали активно займатися садівництвом. Яскравий приклад – тюремний сад, який був розташований на території в’язниці. Саме у 1916 році продукцію, зібрану з саду, віддавали у Королівську і Олександрівську лікарню.
У цьому році почав активно розвиватися міський ринок. Багато містян викупляли землю у міста, щоб вирощувати на ній овочі для продажу.
У 1918 році організували Едмонтонське садівниче товариство. Воно обробляло 8000 вільних ділянок. Все почалося з того, що кілька китайських садівників орендували землю у цегельного заводу J.B. Little Brickworks, на північ від школи Рівердейл між 88 і 92 вулицями на 101 авеню.
До 1935 року у Едмонтоні було 15 китайських садів, які простяглися вздовж долини річки Північний Саскачеван і тягнулися до будинку уряду.
Едмонтонець Хоп Сінг управляв найбільшим у місті ринковим садом. Він займав понад 6 міських кварталів. Для обробки землі Хоп винаймав групи робітників.
Навіть у роки Другої світової війни садівництво і бізнес, пов’язаний з ним, розвивався. Тоді активно влада пропагувала «сади перемоги». Уряд по всьому місті розміщував плакати, на яких писали, що люди повинні вирощувати в своїх садах багато фруктів і овочів і віддавати їх на потреби армії.
Вже у 1955 році місцеві овочеві ринки втратили актуальність, бо тоді у Едмонтоні з’явився закритий торговий центр Westmount Shopper’s Park. В ньому продавали завезені з інших країн фрукти, овочі. Містяни, які постійно працювали, не мали змоги багато часу приділяти роботі на земельних угіддях, тому простіше було купити овочі і фрукти, ніж виростити.
У 1980 році в Едмонтоні почали з’являтися перші мегамаркети. У 2000 році в місті налічувалось 60 теплиць, 10 ринків. Крім того, працює 98 громадських садів та 58 при школах. Едмонтонці купують і використовують продукцію з цих садів, але, на жаль, не так, як раніше. Найбільше перевага віддається овочам і фруктам з супермаркетів.