Коли почалася Друга світова війна, багато підприємств занепало. Причиною цьому став тотальний контроль воєнного часу. Як наслідок, люди створили чорний ринок товарів широкого вжитку. Про особливості чорних ринків та їх розвиток читайте далі у статті на edmonton1.one.
Початок війни й ринки
У розпал Другої світової війни уряд запровадив суворий контроль над усім, починаючи від орендної плати, до харчових продуктів. Кожній людині видавали продуктову книжку. Щоб купити легально продукт, потрібно пред’явити талон з цієї книжки. Найчастіше люди купували по талонах м’ясо, чай, каву, сигарети, автомобільні шини. Навіть речі, які були нормованими, контролював уряд.
Важливу роль в контролі відіграла Рада з цін і торгівлі (WPTB) воєнного часу. Її головним завданням було контролювати всіх аспекти торгівлі: заробітну плату, оренду, експорт. Однак Рада цін і торгівлі була недоукомплектованою, підприємці старалися обманювати систему, створену WPTB. Відділ правозастосування WPTB працював з місцевою поліцією, але навіть цим силам було недостатньо ресурсів і людей, щоб придушити нелегальну торгівлю.
Чорні ринки були поширеними у Західній Канаді, особливо в Альберті. Багато хто вважав, що WPTB веде нечесну кампанію стосовно контролю. Конкретної статистики кількості чорних ринків в Едмонтоні немає, але звіти WPTB по Альберті збереглися. В них зазначено, що у квітні 1942 року по березень 1943 рік в Альберті розслідували 60 злочинів пов’язаних з чорним ринком.
Тенденція розвитку таких ринків була у 1945 році. Тоді в Альберті відбулося 2000 розслідувань.
Розвиток чорного ринку
Чорний ринок в Едмонтоні з’явився через еміграцію американців, які почали масово прибувати до міста на будівництво Аляскинського шосе. Американські солдати привезли з собою багато субсидованих цигарок, які в Канаді були дефіцитом. Цивільне населення швидко створило мережу для торгівлі й почало співпрацювати з цими солдатами.
Ціни на завезені сигарети були досить високими, тому містяни були готові платити додаткову плату, тільки б їм дісталося кілька пачок. Проте WPTB не втрачали пильності. Вже у 1945 році оголосили про арешт мешканців Едмонтона – Джорджа Клайдсдейла, Брюса Лейдлоу. Їх звинувачували у незаконному зберіганні американських сигарет. Чоловіки заплатили 50 доларів штрафу, а їхні незаконні запаси цигарок конфіскували.
За кілька днів до того, WPTB заарештували двох американських торговців, які продавали на чорному ринку американські цигарки, чай, масло, бензин та багато іншого. Чоловіки купували ці товари під іменами американських роботодавців, які працювали в Едмонтоні. Після чого розповсюджували товари серед перехожих вулиці, роздрібних торговців по всьому місту.
Харчові продукти та сигарети були не єдиними поширеними товарами на чорному ринку. Шини, автомобілі, важка техніка, це теж було доступним для містян. Це все призвело до зростання в Едмонтоні крадіжок, оскільки люди прагнули заробити на новій торгівлі.
Один чоловік з Едмонтону продав свою машину за 700 доларів, а в офіційних документах про продаж, дилер вписав тільки 400 доларів, гарно обійшовши контроль запроваджений WPTB.
Інший чоловік, вийшовши з роботи, виявив, що дві шини вкрали прямо з машини, яка була припаркованою біля офісу. Крадіжки шин стали епідемією, WPTB навіть розмістила в газетах оголошення. В них людей просили записувати серійні номери своїх шин, щоб обмежити їх продаж на чорному ринку.
В умовах суворої економії воєнного часу навіть житло стало частиною торгівлі на чорному ринку Едмонтона. WPTB встановили високу орендну плату і вимагали, щоб усі орендарі реєстрували свою власність. Багато людей вирішили заробити на дефіциті житла, й створили нелегальний ринок житла.
Після закінчення війни практично всі чорні ринки в місті зникли.