Маріон Ніколл – одна з перших абстрактних художниць Альберти. В ізольованій творчій спільноті Калгарі XX століття, де домінували чоловіки, вона викладала мистецтво у закладі вищої освіти. У 1970 році Ніколл стала першою жінкою з прерій, визнаною Королівською канадською академією мистецтв. Попри обмеження, накладені на неї суспільством, вона залишила незабутній слід у культурному ландшафті Канади, пише edmonton1.one.
Дитинство і юність
Маріон Маккей народилася 11 квітня 1909 року. Вона була канадкою першого покоління, дочкою іммігрантів Роберта і Флоренс. Сім’я дівчинки належала до середнього класу і сповідувала пресвітеріанство, дотримуючись традиційної моделі, в якій чоловік був годувальником сім’ї, а жінка — домогосподаркою. Голова родини працював першим суперінтендантом служби електричного освітлення та енергопостачання в Калгарі, а також заступником директора щорічної виставки та родео. Мати народила 4 дітей, троє з яких померли, а Маріон єдина вижила. Флоренс піклувалася про свою улюблену дочку і заохочувала її залишатися поруч з домом. З раннього віку дівчинка проявляла інтерес до мистецтва, вже в 5-річному віці вона почала малювати на книгах, стінах і всьому іншому. Бувши рішучою в 13 років, вона переконала батьків, щоб ті створили для неї в підвалі художню студію. Матері, відверто кажучи, не дуже подобалося захоплення дочки, і вона спробувала її переконати, щоб та вивчала домознавство й економіку, проте Маріон наполягла на своєму.
У Central High School першим вчителем Маккей був Реджинальд Гарві — британський художник-пейзажист. Він заохочував ученицю займатися мистецтвом, а сім’я почала підтримувати єдину дочку, хоча батько хвилювався, оскільки вважав, що одним мистецтвом дуже складно заробити на життя. У 1926 році Маріон стала студенткою Онтарійського коледжу мистецтв у Торонто (нині університет OCAD), де навчалася у портретиста Джона Альфсена. У 1928 році дівчина поїхала додому, щоб відвідати батьків, і мати заборонила їй повертатися до Торонто через анемію. Маріон нічого не залишалося, як перевестися до Провінційного інституту технологій та мистецтва (PITA) у Калгарі, де вона навчалася малювання в британського художника Альфреда Лейтона, чиї літні курси з пейзажного живопису привели до створення того, що тепер відомо як Banff Centre for Arts and Creativity. Лейтон не був упевнений у технічних навичках Маккей, тому відправив її на перший курс програми, щоб та покращила розуміння кольорів, але вже через кілька місяців дівчина повернулася на третій курс. У 1933 році її призначили студентською інструкторкою, а в 1935 році – інструкторкою.
Під час навчання Маріон познайомилася з роботами художниці із Західного узбережжя Емілі Карр. Її картини привезли на виставку в PITA, але адміністрація відмовилася їх показувати, пославшись на те, що вони занадто сучасні. Лейтон провів своїх студентів у зачинений склад, де зберігалися твори, і вони по черзі виймали полотна. Карр зображувала на своїх картинах корінні громади Британської Колумбії та прибережні пейзажі, використовуючи нову модерністську мову виразних мазків і яскравих кольорів, незабаром вона стала однією з найулюбленіших художниць Маріон. Цензура робіт Карр відображала деякі філістерські та гендерні погляди на мистецтво і жінок, які збереглися в Калгарі, а також системні бар’єри, з якими стикалася сама Маріон. Інфраструктура візуальних мистецтв у Калгарі тільки починала на той момент розвиватися, міської художньої галереї ще не було, а в культурній спільноті домінували чоловіки.
Початок кар’єри, сімейне життя
Закінчивши навчання в Провінційному інституті технологій та мистецтва, Маріон взяла участь у літніх курсах пленеру під керівництвом Лейтона в Сібі. У цей період вона створила натуралістичні композиції, такі як «Flowers, Vase, Books, and Porcelain» і «Summer Rain».
У 1931 році в Клубі художників Калгарі Маріон познайомилася з колегою-художником Джимом Ніколлом, який захоплювався мистецтвом і поезією. Після закінчення факультету цивільного будівництва Університету Альберти в 1924 році він заробляв на життя землеустроєм, а його навички креслення вплинули на його натуралістичну естетику. У 1940 році вони одружилися. Джим був на 17 років старший за Маріон, але це ніяк не завадило їхнім почуттям. Сімейне життя видалося складним, оскільки чоловік, працюючи в нафтових компаніях, постійно подорожував Канадою і місяцями не був вдома. Свою прихильність до дружини він проявив у картині «Portrait of Marion», на якій вона зображена у віці 26 років.
У 1931 році викладачі Маріон, Лейтон і Гарві заснували Альбертське товариство художників, метою якого було сприяти розвитку образотворчого мистецтва за допомогою членів товариства, виставок і клубів. У 1936 році Маріон обрали головною його членкинею. У 1935 році вона приєдналася до колективу Women Sketch Hunters of Alberta, до якого увійшло 10 жінок. Варто зазначити, що вони часто збиралися і кидали виклик чоловічому контролю над виставками.
У 1936 році впевненість у собі у Маріон зміцнилася, саме в цей період її картину «Mountain Water» прийняли на виставку Exhibition of Contemporary Canadian Painting у Національній галереї Канади, яка потім була відправлена в Південну Африку, Австралію та інші країни. Коли роботу представили в Торонто на Канадській національній виставці в 1939 році, один з критиків сказав, що в ній вдало передається відчуття бурхливого потоку, яке зривається серед скель.
У 1935 році Маріон призначили викладачкою ремесла і дизайну в PITA. Паралельно вона почала навчатися в Central School of Arts and Crafts у Лондоні, де зміцнила свої навички в області декоративного мистецтва. Важливо відзначити, що альбоми Маріон, зроблені під час перебування в Європі, включають малюнки місць, які вона відвідала, а також стародавньої кераміки.
Взимку 1937 року померла мати жінки, але за наполяганням батька вона залишилася в Лондоні, щоб закінчити навчання. У червні 1938 року вона повернулася до Канади й восени відновила викладання в PITA. Завдяки своїм новим навичкам, технічні програми розширилися й охопили декорування тканин, батик, шкіру і шовкографію.
Експерименти, викладацька кар’єра
У 1946 році Маріон прийняли на роботу в літню програму Banff School of Fine Arts, де вона стала єдиною жінкою-викладачкою. Серед колег був Джон Макдональд, якого нещодавно призначили завідувачем кафедри мистецтв у Провінційному інституті технологій і мистецтва. Ймовірно, що саме під його керівництвом Ніколл приєдналася як викладачка в School of Crafts. Ця посада зіграла важливу роль в її роботі у 1950-х роках, коли вона стала відома завдяки заняттям з дизайну, гравюри, текстильного мистецтва. Ніколл робила неймовірно гарні брошки, кулони, сережки та каблучки, які були представлені на виїзних виставках.
У 1947 році Маріон познайомилася з автоматизмом, який практикували європейські сюрреалісти. Робота в автоматичному режимі передбачала, що рука, олівець, пензлі рухалися без навмисності. Ніколл була дуже натхненна, що за наступні 6 років створила стоси ескізних альбомів висотою в 4 фути. У своїх роботах художниця використовувала 2 етапи: зверталася до своєї уяви, а потім втілювала образи в живописі та малюнку. Нечисленні пейзажі Ніколл у 1950-х роках – це не просто записи природи, а скоріше посилення настрою та уяви. У картині «In Badlands, Eladesor» (1953) зображена зграя птахів, яка летить з темного неба на пустельний, посушливий ландшафт. Похмура картина «Graveyard and Hoodoos» (1955) протиставляє короткочасність життя силі природи, вираженій в стародавніх кам’яних стовпах, зношених часом. Робота «August Heat» (1975) передає спекотний день, коли навіть дерева, окреслені жовтим кольором, здаються тремтячими від спеки.
Великі зміни
У період з 1957 року по 1959 рік Маріон здійснила важливий перехід у своїй творчості, до якого її підштовхнула участь у майстер-класах Emma Lake Artists’ Workshops, що відбулися в 1957 році на північ від Саскатуна, Саскачеван. Картина «Little Indian Girl» (1957-1958) демонструє спрощення форм і візерунків Ніколл, використання яскравих кольорів і експерименти з чорним контуром. Фігура, яка стала тепер відривною точкою, додала третій крок до її абстракцій у порівнянні з автоматизмом. У ній чітко простежувалися спостереження за зовнішнім світом, виділення і спрощення побаченого через внутрішню уяву та унікальні форми.
З ключовими фігурами Нью-Йоркського артсвіту художниця познайомилася завдяки Ньюману Барнетту. Дві роботи Ніколл, присвячені міському пейзажу Нью-Йорка «East River» і «The Beautiful City», ілюструють її перехід від натуралізму до живопису жорсткими контурами, що відбувся під час життя художниці в Мангеттені. Перша робота, як і раніше, підпорядковувалася ілюзіоністській перспективі, тоді як друга – становила собою плоске поле контрастних світлих і темних зон з чітко розділеними областями кольору і форми. Перехід був дуже різким, пізніше художниця назвала свої роботи класичними абстракціями. Після декількох місяців у Європі в 1959 році Ніколл повернулася до Калгарі, де відновила викладання в Альбертському коледжі мистецтв, а вже в грудні відкрила особисту виставку, на якій було представлено 20 робіт, створених нею в Нью-Йорку і на Сицилії. Ця подія офіційно закріпила її репутацію абстрактної художниці.
У 1960 році Маріон знову зацікавилася гравюрою, і кілька робіт у цьому стилі стали продовженням її практики живопису. Важливо відзначити, що ці гравюри викликали додатковий інтерес на місцевих і національних виставках графічного мистецтва.
Свою успішну кар’єру художниця закінчила в 63 роки. Причиною цього був артрит, через який вона не могла довго стояти за мольбертом. Її останньою роботою була «One Year». У 1985 році Маріон померла від серцевого нападу. Художницю пам’ятають за її прогресивний погляд на модернізм у Західній Канаді і як одну з найважливіших педагогинь свого покоління. Її виняткові знання і розуміння теорії кольору привели до створення унікальних абстракцій, які продовжують жити та захоплювати.